Поза увагою бізнесу: які зміни залишилися в тіні реформи працевлаштування осіб з інвалідністю

Катерина Гарбуз, Партнер, Керівник Юридичної практики

Шлях України до євроінтеграції запустив і процес трансформації підходів до формування інклюзивного суспільства. Це чітко відображено вже у перших положеннях Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Так, стаття 2 Закону зміщує фокус із формального визначення поняття «особи з інвалідністю» на гарантування повноти їх конституційних, соціально-економічних, політичних прав і свобод, а також заборону дискримінації.

Зміни у Законі також суттєво трансформують роль держави та її органів. Якщо раніше державні органи переважно виконували функції контролю та нагляду, то нова редакція Закону передбачає їх активну участь у сприянні реалізації прав осіб з інвалідністю та підтримці бізнесу у створенні належних умов праці.

Далі пропонуємо розглянути ключові зміни, запроваджені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», які могли залишитися поза увагою бізнесу на тлі масштабних змін у підходах до розрахунку нормативу, заміни штрафів на цільовий внесок, а також оновлення звітності.

Заходи розумного пристосування

Серед ключових нововведень Закону — встановлення обов’язку роботодавців у разі потреби здійснювати заходи розумного пристосування для створення належних умов праці для осіб з інвалідністю. Такі заходи можуть фінансуватися як за рахунок роботодавця, так і за рахунок державної підтримки. Зокрема, до них належать:

модифікація існуючого або придбання нового обладнання для забезпечення можливості виконання трудових обов’язків;
перенесення робочого місця у зручне для працівника місце, запровадження надомної або дистанційної роботи;
розроблення робочої документації в доступних форматах (шрифтом Брайля, простою мовою, з голосовим відтворенням тощо);
звуження змісту або зменшення обсягу трудових обов’язків без зменшення розміру оплати праці;
зміна робочого графіку, впровадження скороченої тривалості робочого часу, гнучкого графіку, додаткових перерв;
внесення змін до виробничих процесів;
переведення працівника за його згодою на іншу роботу або посаду;
надання асистента або соціального супроводу;
надання послуг перекладу жестовою мовою;
перепланування, ремонт та дообладнання приміщень для забезпечення доступності.

Зміни демонструють перехід від формального виконання нормативів до створення реальних умов інтеграції осіб з інвалідністю у ринок праці. Водночас для бізнесу це означає зростання регуляторного навантаження, додаткові витрати та нові обов’язки.

Компенсація та дотації для роботодавців

Нова редакція Закону передбачає можливість компенсації роботодавцям витрат або надання дотацій на реалізацію заходів розумного пристосування. Така підтримка надається Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю за зверненням роботодавця та на підставі висновку Державної служби України з питань праці.

можливість практичної реалізації заходів та їх вплив на виробничі процеси;
характер і вартість заходів;
участь роботодавця у витратах (співфінансування);
кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю;
строк дії трудового договору.

Гарантії працевлаштування

після встановлення інвалідності особа має право повернутися до попереднього роботодавця з урахуванням індивідуальної програми реабілітації;
у разі інвалідності через нещасний випадок або профзахворювання роботодавець зобов’язаний забезпечити повернення працівника та заходи пристосування протягом 4 місяців.

Порушення цих гарантій тягне обов’язок компенсувати працівнику втрачений заробіток у трикратному розмірі середньої зарплати по підприємству, але не більше ніж за шість місяців.